Поради учням

Культура мовлення

ЯК ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЖИТЕЛІВ КРОПИВНИЦЬКОГО?

ЯК ПРАВИЛЬНО УКРАЇНСЬКОЮ ЗВЕРТАТИСЯ ДО БАТЬКА: ТАТО ЧИ ПАПА?

   
Українською це звернення, звісно ж, буде тато. Папа ми можемо вживати, коли мова – про Папу Римського) 

  Загалом, щоб висловити свою любов до рідної людини, ви можете насправді сказати багато слів, спираючись на слово «тато»: татко, татенько, татечко, татонько, таточко, татульо,татуленько, татунь, татуньо, татусь, татусьо, татусик, татцьо, татценько (Словник української мови Бориса Грінченка).

ВИБАЧТЕ МЕНЕ ЧИ ВИБАЧТЕ МЕНІ?

   

Русизми вплинули навіть на найпоширеніші українські слова та словосполучення, серед яких, наприклад, і вибачення.

     В українській мові правильна форма - “вибачте мені” або “пробачте, будь ласка”, а не "вибачте мене", як зазвичай, на жаль, багато хто каже.

При цьому казати “я вибачаюсь” - не правильно, оскільки ми таким чином самі себе й пробачаємо, а не просимо в когось пробачення.

ПРИЙМАТИ ДО УВАГИ ЧИ БРАТИ ДО УВАГИ?

 

"Приймати до уваги" - класичний випадок "неправильності", з яким ми часто зустрічаємось у повсякденному житті.
    Зазвичай до вживання цього вислову особливо схильні     чиновники. Забуваючи, що приймати вони можуть тільки когось або щось - громадян, ліки, друзів, папери, але тільки не увагу.
   Тож правильно казати “брати до уваги”. Звісно ж, було б смішно пов'язувати правильність висловлювань чиновників із ефективністю їхньої роботи, але примарна надія, що, говорячи правильно, вони й діятимуть правильно, все ж є.

ВИМАГАТИ ЧИ ПОТРЕБУВАТИ?

     

Відповідь на це вкрай заплутане для когось питання насправді є простою.
  Вона безпосередньо залежить від нас чи того, хто фігурує в наших оповідях. Якщо ми чи ще якісь дійові особи є активними (тобто маємо силу, здатність, змогу), то ми, звісно ж, вимагаємо. А якщо ми пасивні, тоді не лишається нічого іншого, як покладатись на силу випадку, і - потребувати. Як довго? Ніхто не може точно гарантувати, поки, як часто показує практика, хтось не почне вимагати :)
      Отже, підсумовуючи: активні - вимагають, пасивні - потребують.

ВИРІШУВАТИ ЧИ РОЗВ'ЯЗУВАТИ?

Коли йдеться про здійснення власних намірів, тоді людина вирішує (наприклад: вирішив повідомити, вирішив піти вчитись абощо). Вирішувати щось для себе може також і колектив, громада.
       Але ж інколи не все так просто, як хотілося б. І в проміжку між "вирішив" та "зробив" з'являються труднощі, перепони, ускладнення, інтриги, хитросплетіння... Які зрештою і переростають у проблеми, які ми й повинні розв'язувати))

ВВАЖАТИ ЧИ РАХУВАТИ?

Однією з найпоширеніших помилок є вживання словосполучення "я рахую" замість "я вважаю". Увімкнувши телевізор чи радіо, або ж читаючи інтернет, ми спостерігаємо, як наші політики, майже за Фрейдом, роблять такі обмовки. І ясно, що вони все собі рахують і мало що вже після цих прорахунків вважають, але все ж :)
      Дієслово "вважати" ми використовуємо у випадках, коли йдеться про висловлення власної думки чи оцінки, дієслово "рахувати" - коли називаємо числа в послідовному порядку; визначаємо кількість чи суму.

ЗАПИТАННЯ ЧИ ПИТАННЯ?

Ці два слова демонструють, як заміна буквально двох літер може позначитись на їх значенні. Отож, запитання - це звернення до кого-небудь, аби щось з'ясувати. Питання - коли йдеться про проблему, що потребує розв'язання, а ще - пункт документа, порядку денного.

При цьому важливо пам'ятати, що правильно буде - "ставити запитання", а не задавати! А ще - "знак питання", а не знак запитання, "питальне речення", а не "запитальне речення". Слово питання найчастіше виступає в поєднанні з дієсловом "порушувати". 

Одружитися/оженитися з нею чи одружитися/оженитися на ній?

Навряд чи це ледь не гамлетівське питання може стати на заваді одруженню, але все ж важливо знайти правильне формулювання для цієї непересічної події :)
Відомий знавець української мови Іван Огієнко писав: "У самій нашій мові одбився дух нашого народу. Давнє слово "дружина" яскраво показує про стан нашої жінки, про те, що вона - друг своєму чоловікові".
Загалом слово "одружуватися" означає "дружити", "товаришувати", а робити це можна лише "з ким", а не "на кому".
"Одружитися/оженитися на ній" є калькою з російської: "жениться на ней".

Як використовувати свій мозок "на повну":

1. Відволікайтеся.
Якщо перед вами лежить завдання, в якому ви «застрягли» і виходу не бачите, потрібно відволіктися на щось інше. Головне – розфокусуватися, а потім спробувати вирішити задачу ще раз.

 2. Не нехтуйте фізичною активністю.
Будь-яка фізична активність звільняє голову від настирливих думок і запускає мислення. І якщо в даний момент ви працюєте над чимось важливим і важким, рішення прийде, швидше за все, за прогулянкою, ніж за письмовим столом.

3. Спрямовуйте мислення у потрібному напрямку.
Спробуйте сконцентруватися на важливих питаннях.

4. Спробуйте «замовити» собі сон.
Сон прийде сам, якщо ви наполегливо працювали над проблемою весь день. Якщо ви працюєте над своєю проблемою перед сном, це збільшує ймовірність, що вранці у вас буде готове рішення.

Як конспектувати ефективніше:

1. Розділяти аркуш паперу на квадрати і в кожному записувати логічно пов'язані речі. Наприклад, один з квадратів відвести на питання, що виникають по ходу. Так робить записи Біл Гейтс.

2. Метод Корнела - йому навчають американських студентів: розділяти аркуш паперу на три частини. Велика - для запису лекції. Широке поле зліва - для нотаток постфактум, малюнків, умовних позначень і всього того, що дозволяє краще запам'ятовувати почуте. І невелике поле внизу - для короткого, в одну - дві фрази, змісту сторінки.

3. Метод ментальних карт. Розроблено Тоні Бьюзаном. Він пропонує робити записи у вигляді живих, схожих на ліани малюнків, замість нудних конспектів зі списками, таблицями і схемами.

Головна тема поміщається в центрі, від неї відгалужуються гілки з ключовими словами. Чим більш яскравим і незвичайним вийде малюнок, тим краще він запам'ятається.

Бьюзан рекомендує ментальні карти для всього - від конспектів до щоденного планування, але найкраще вони все-таки підходять для різного роду мозгових штурмів.

Як навчитися читати швидше? 

Ось список порад від Річарда Фельдмана, експерта зі швидкочитання з Колумбійського університету:

✔ читай важливу інформацію в першій половині дня (тоді розум ясний і мислення чітке);

✔ визначай пріоритетніший матеріал, тобто починай читати з найважливіших текстів;

✔ «скануй» зміст написаного перед початком роботи, аби спершу зрозуміти структуру тексту (проглядай, наприклад, перші та останні речення кожного абзацу, аби знайти необхідні відомості);

✔ формуй запитання (подумки перетворюй заголовки чи підзаголовки в питання, а потім шукай відповіді на них у матеріалі – це допоможе сфокусуватися на суті);

✔ обирай правильне середовище (приміром, використовуй підставку для книг – якщо розмістити книгу під кутом 45 градусів, зменшується навантаження на очі; в жодному разі не читай важливий матеріал у ліжку, бо організм знає – це місце виключно для сну й релаксу);

✔ регулюй швидкість читання залежно від типу інформації й кінцевої мети (вироби різний темп для публіцистичних текстів, правових договорів чи, наприклад, поезії).

Методи навчання швидкому читанню

Навчитися швидко читати нелегко, але цілком можливо. 

Існує кілька методик, які допоможуть читачеві суттєво збільшити швидкість читання:

1. «Пристрілка».

Читач «пробігає» текст очима і відразу ж виділяє його суть. 

Щоб освоїти цю методику варто потренуватися на простому предметі. Його ставлять перед собою і пильно розглядають кілька секунд. Потім закривають очі і намагаються відтворити в пам’яті всі деталі. Відкривши очі, варто порівняти реальний і віртуальний образи. Знайшовши 3-4 відмінності вправу повторюють. 

Потренувавшись на предметі, можна переходити до тексту. Читач розкриває перед собою книгу на півхвилини і за цей час намагається виділити основні думки тексту, який він встиг прочитати.

2. Ключові слова. 

Більшість авторів книг, намагаючись донести до читача певну думку, використовують ключові слова. Саме ці слова і відповідають за сприйняття тексту, але їх можна застосовувати і для запам’ятовування. 

Для цього спочатку, згідно з тематикою, подумки складається приблизний перелік слів, які їй можуть відповідати. 

Взявши текст в руки, варто швидко пробігати очима слова і «чіпляти» саме ті, що максимально відпоівдають темі.

3. Артикуляція. 

З самого дитинства дитину вчать читати вголос, але у деяких ця звичка залишається і в дорослому віці. І хоч слова не вимовляються уголос, губи рухаються в такт слів. А це гальмує навчання швидкому читанню. 

Тому під час читання радять відбивати такт пальцями. Це дозволяє відволіктися від "німого" вимовляння слів.

4. Вертикальне читання. 

Щоб швидко читати, треба вміти бачити не тільки наступне слово, але й весь рядок. Для цього варто ознайомитися з вправами Шульте. 

Для тренування знадобляться спеціальні квадратні розліновані таблиці, де зображено цифри в хаотичному порядку. На кожній такій картці цифри будуть розташовуватися у різній послідовності. 

Ця техніка вимагає зосередження погляду читача в центральній точці таблиці. Не відводячи від центру погляду, читач повинен знаходити по черзі всі цифри.

Всі ці методики допомагають не тільки навчиться читати швидко, але запам’ятовувати зміст тексту.

Як швидко розвинути пам'ять:

✏ Запам'ятовуй асоціативно, а не зазубрюй від початку і до кінця. Ненав'язлива асоціація допоможе пригадати всю інформацію.

✏ Тренуй увагу: помічай будь-які дрібниці навкруги. Саме уважність допомагає мозку зрозуміти, що є важливим, а що — ні.

✏ Використовуй усі існуючі види пам'яті : зорову, слухову, моторну. Це допоможе зрозуміти, який з них найбільш ефективний, і в подальшому використовувати лише його.

✏ Розкладай інформацію «по поличкам»: набагато легше запам'ятовувати частинами, а не все одразу.

✏ Повторюй інформацію, яку потрібно запам'ятати, багато разів.

Заповіді підліткам щодо "виховання" батьків:

1. Виявляй увагу. Цікався, як почуваються батьки, як справи на роботі і т. ін. Приділяй бесідам з батьками не менше ніж півгодини на день. Вони будуть сприймати тебе як джерело тепла.

2. Розпитуй батьків про їх минуле. Люди люблять подорожувати в минуле. Вони будуть вдячні тобі за приємні відчуття.

3. Створюй атмосферу довіри. Розповідай про себе. Ти маєш право на особисте життя. Але якщо ти будеш мовчати, як партизан під час допиту батьки можуть уявити, що ти щось приховуєш.

4. Допомагайте батькам формувати їхній батьківський образ як образ реального вихователя, якому можна довіряти.

5. Доводьте, що ви «не один такий». Хай мама і тато переглядають з вами молодіжні передачі, читають музикальні дайджести, молодіжні журнали, слухають музику.

6. Якщо ви хочете попросити про щось важливе для вас готуйте все заздалегідь, потихеньку, краплинками. Не одразу: «Тату, мені потрібна електрогітара!» А раніше, місяця за два, почніть знайомити батька із тонкощами вашого захоплення. Доведіть, що це все «по-серйозному». Це стосується не тільки музики.

Не вимагайте самостійності – виявляйте її. Доведіть справами, що ви – доросла, достойна довіри людина. Тримайте своє слово.