21 березня – Всесвітній день поезії
Поезія – це завжди крок вперед
від суєти, буденної нудоти
у стан душі, окриленої в лет,
до неба слів, до вільної свободи.
О. Олехо
Дорогі друзі, колеги, шанувальники поетичного слова!❤
Щороку в березні світ відзначає Всесвітній день поезії.
Щоб привернути увагу суспільства до поезії як до джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, на 30-й сесії ЮНЕСКО у 1999 році було прийнято рішення: 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії.
Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття….. Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»… Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.
Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Однак згадаймо слова героя великого роману: «Рукописи не горять». І навіть через тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна. Кажуть, що поезія — це голос істини, голос правди . Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.
Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.
Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.
Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: ― Не люблю віршів всіляких поетів! Мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов’язково знайшов би собі поетів до душі.
Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних
великими поетами, зберігаються в нашій пам’яті протягом усього життя! І правда,
поезія – це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів,
переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності,
здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень.
Леся Українка
Contra spem spero!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Володимир Сосюра
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Ліна Костенко
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Цікаві факти про поезію та поетів
- Перші
словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.
- «Махабхарата» —
це найбільший літературний твір у світі, що складається з вісімнадцяти
книг.
- Білі
вірші (без рими) — були головними творами античності.
- У
Китаї поетів, які писали сумні вірші страчували, страшна ідея такої
цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними
вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії,
до якої належав імператор
- Одну
поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила
китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з
ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом
вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.
- Першим
видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна
(близько 1470-1517). Однак першим з українців, хто почав писати
латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483
рік).
- Першим
теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький
(1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій
«Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року. Між іншим, у
граматиці є цікаве посилання на твір М. Стрийковського: «Хронограф
Достовірний» (4-а Хронологія): «Овідій, славний латинський поет, був
в ув’язненні у сармацьких народів і, навчившись досконало слов’янського
діалекту, визнав його за чистий і красний і писав на ньому чудові стихи,
або вірші».
- Перша
друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був
звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у
собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив
247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів
перевидавалася.
- Найдавнішими
українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися
документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна,
жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де
вписано їхні імена.
- Першими
українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і
Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало.
М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня»
(переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше.
О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл
«Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема
Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори
О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив
поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей
вірш на заслання.
- В
Івана Франка була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів.
Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван
Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім
підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія
поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
- Друга
збірка поезій Миколи Вінграновського «Сто поезій» завдяки
старанням цензури вміщувала 99 віршів.
- Твори
Вільяма Шекспіра користуються найбільшим попитом та популярністю у світі.
Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій.
За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.
- Англійський
поет Данте Россетті в труну дружини поклав неопубліковані поеми. Через
кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити
вірші по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми
опублікували.
- Поет
Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними
завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.
Поезія дає наснагу створювати щось нове, неабияк розширює
світосприйняття, наповнює мову новими словами, надихає на цікаві починання.
Вивчати поезію дуже корисно для пам'яті не тільки дітям, а й дорослим, також
людям поважного віку. Це заняття запобігає процесу старіння мозку.
