Перевір свої знання. Онлайн-завдання з української мови для 10 та 11 класів

Дорогі здобувачі освіти!

Хочете перевірити свої знання з української мови? Шукаєте цікаві та корисні онлайн-завдання для підготовки до контрольних робіт, НМТ або просто для самоперевірки? Тоді цей допис для вас!

Я зібрала для вас добірку онлайн-завдань з української мови, які допоможуть вам повторити та закріпити вивчений матеріал, а також дізнатися більше про свої сильні та слабкі сторони.

Онлайн-завдання:

• 10 клас:
  • Тести з української мови для 10 класу онлайн
  • Українська мова для 10 класу: завдання та тести онлайн - Learning.ua
  • Завдання з української мови для 10 класу
  • Тест «Дієслово, форми дієслова, прислівник, службові частини мови»
• 11 клас:
  • Українська мова для 11 класу: завдання та тести онлайн - Learning.ua
  • Тести з української мови для 11 класу онлайн - Online Test Pad
  • Завдання за темами з української мови та літератури - ЗНО онлайн - Освіта.UA
  • Вправи для вивчення української мови з Лепетуном

Ці онлайн-завдання охоплюють різні теми з української мови, такі як фонетика, орфографія, морфологія, синтаксис та стилістика. Вони допоможуть не лише перевірити свої знання, але й підготуватися до майбутніх іспитів.

Бажаю вам успіхів!

 Українські драматурги: від витоків до сучасності

27 березня світ відзначає Міжнародний день театру — свято, що об’єднує всіх, хто присвятив себе мистецтву сцени. Український театр має глибокі корені та багату історію, значну роль у формуванні якої відіграли талановиті драматурги. Їхні твори не лише відображають епоху, в якій вони жили, а й порушують вічні теми, що залишаються актуальними й сьогодні.

Іван Котляревський (1769–1838) — засновник нової української літератури та національної драматургії. Його п’єса “Наталка Полтавка” (1819) стала першим драматичним твором, написаним живою народною мовою, і заклала основи українського театру.

Тарас Шевченко (1814–1861) — великий Кобзар, відомий не лише як поет, а й як драматург. Його п’єса “Назар Стодоля” (1843) відображає боротьбу за особисту та національну свободу, піднімаючи питання честі та гідності.

Марко Кропивницький (1840–1910) та Іван Карпенко-Карий (1845–1907) — видатні драматурги та актори, які стояли біля витоків українського професійного театру. Карпенко-Карий, зокрема, відомий своїми п’єсами “Мартин Боруля” та “Сто тисяч”, які сатирично зображують соціальні проблеми того часу. 

Леся Українка (1871–1913) — одна з найвизначніших постатей української літератури. Її драматичні твори, такі як “Лісова пісня” та “Камінний господар”, вирізняються глибиною філософських роздумів та поетичністю.

Микола Куліш (1892–1937) — драматург періоду “Розстріляного відродження”, чиї п’єси “Народний Малахій” та “Мина Мазайло” гостро критикують суспільні вади та піднімають питання національної ідентичності.

Василь Стус (1938–1985) — хоча більш відомий як поет, також писав драматичні твори, які відображають його боротьбу за права людини та національну свідомість.

Ярослав Стельмах (1949–2001) — сучасний драматург, автор п’єс “Кохання в стилі бароко” та “Синій автомобіль”, які поєднують традиції української драматургії з новаторськими підходами.

Наталія Ворожбит — сучасна українська драматургиня, відома п’єсами “Зерносховище” та “Погані дороги”, які досліджують складні соціальні та політичні реалії сучасної України.

Українська драматургія продовжує розвиватися, поєднуючи традиції та інновації, відображаючи дух часу та національну самобутність. Твори наших драматургів не лише збагачують театральне мистецтво, а й сприяють глибшому розумінню людської природи та суспільства.

З нагоди Міжнародного дня театру вітаю всіх, хто присвятив себе цьому величному мистецтву, та закликаю відкривати для себе багатий світ української драматургії!

21 березня – Всесвітній день поезії

        

Поезія – це завжди крок вперед

від суєти, буденної нудоти

у стан душі, окриленої в лет,

до неба слів, до вільної свободи.

О. Олехо

    Дорогі друзі, колеги, шанувальники поетичного слова!❤

        Щороку в березні світ відзначає Всесвітній день поезії.

        Щоб привернути увагу суспільства до поезії як до джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, на 30-й сесії ЮНЕСКО у 1999 році було прийнято рішення: 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії.

       Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття….. Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»… Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.

        Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Однак згадаймо слова героя великого роману: «Рукописи не горять». І навіть через тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна. Кажуть, що поезія — це голос істини, голос правди . Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.

        Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.

        Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.

       Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: ― Не люблю віршів всіляких поетів! Мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов’язково знайшов би собі поетів до душі.

       Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних великими поетами, зберігаються в нашій пам’яті протягом усього життя! І правда, поезія – це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів, переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності, здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень. 

        Леся Українка

       Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води… 

В годину щасливу і в радості мить, 

Любіть у годину негоди!

                                                                                          

                                                                                            Ліна Костенко

І все на світі треба пережити, 

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити, 

І за минулим плакати не варт.

Цікаві факти про поезію та поетів

• Перші словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.
• «Махабхарата» — це найбільший літературний твір у світі, що складається з вісімнадцяти книг.
• Білі вірші (без рими) — були головними творами античності.
• У Китаї поетів, які писали сумні вірші страчували, страшна ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до якої належав імператор
• Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.
• Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).
• Першим теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький (1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій «Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року. Між іншим, у граматиці є цікаве посилання на твір М. Стрийковського: «Хронограф Достовірний» (4-а Хронологія): «Овідій, славний латинський поет, був в ув’язненні у сармацьких народів і, навчившись досконало слов’янського діалекту, визнав його за чистий і красний і писав на ньому чудові стихи, або вірші».
• Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.
• Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
• Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.
• В Івана Франка була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
• Друга збірка поезій Миколи Вінграновського «Сто поезій» завдяки старанням цензури вміщувала 99 віршів.
• Твори Вільяма Шекспіра користуються найбільшим попитом та популярністю у світі. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.
• Англійський поет Данте Россетті в труну дружини поклав неопубліковані поеми. Через кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити вірші по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми опублікували.
• Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.

         Поезія дає наснагу створювати щось нове, неабияк розширює світосприйняття, наповнює мову новими словами, надихає на цікаві починання. Вивчати поезію дуже корисно для пам'яті не тільки дітям, а й дорослим, також людям поважного віку. Це заняття запобігає процесу старіння мозку. 

 Ліна Костенко. 95 років мудрості та натхнення

19 березня 2025 року ми відзначаємо 95-річчя видатної української поетеси Ліни Костенко. Її творчість — це джерело глибокої мудрості, що надихає покоління українців. Сьогодні пропоную згадати деякі з її найвлучніших висловів, які відображають глибину її думок та актуальність у наш час.

Про життя:

“І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…”  

“Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.”  

Про людей:

“Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.”  

“Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.”  

Про кохання:

“Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.”  

“Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.”  

Про Україну:

“А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.”  

“Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава…”  

Ліна Костенко — це голос епохи, що лунає крізь час, нагадуючи нам про цінності, які формують нашу національну свідомість. Її слова залишаються дороговказом для всіх, хто прагне зрозуміти глибину української душі та культури.

З нагоди ювілею поетеси закликаю всіх звернутися до її творчості, щоб відчути силу слова, яке здатне змінювати світ.

 

9-10 березня – Шевченківські дні

Дорогі друзі, колеги, шанувальники українського слова!

9-10 березня – особливі дні в історії України. Це дні, коли ми вшановуємо пам'ять великого сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

Тарас Шевченко – це не просто поет. Це – символ України, її нескореного духу, її прагнення до свободи та незалежності. Його «Кобзар» – це не просто збірка віршів. Це – голос народу, його біль і надія, його історія та мрії.

У ці дні ми згадуємо не лише поета, але й художника, мислителя, борця за справедливість. Ми перечитуємо його вірші, у яких звучить заклик до єднання та боротьби за краще майбутнє.

Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу, слова Шевченка звучать особливо актуально. Його «Борітеся – поборете!» – це не просто гасло, це – заповіт, який ми повинні виконати.

У ці дні згадаймо великого Кобзаря, вшануймо його пам'ять, перечитаймо твори. Нехай його слово надихають нас на боротьбу, на віру в перемогу, на любов до України.

Вічна пам'ять Тарасу Шевченку!

 Феміністичні мотиви в українській літературі. Жінки, які творили слово і свободу

8 березня – це не лише про весну та квіти, а й про боротьбу за права жінок, яка відображена і в українській літературі. Чимало письменниць створювали сильні жіночі образи, що не корилися долі, а шукали свободу, рівність і власний голос.

📖 Леся Українка у «Лісовій пісні» створила Мавку – символ незалежної жінки, яка обирає кохання і свободу, навіть якщо це суперечить суспільним нормам. Її «Бояриня» показує трагедію жінки, яка в патріархальному суспільстві не має права на власний вибір.

📖 Ольга Кобилянська у романах «Царівна» та «Людина» змальовує жінок, які кидають виклик традиційним уявленням про жіночу роль, відмовляються від примусових шлюбів і прагнуть інтелектуального розвитку. У «Землі» вона показує жіночу долю в умовах патріархального суспільства.

📖 Ліна Костенко у романі «Маруся Чурай» вивела образ жінки, яка має талант, гордість і свободу духу, але змушена боротися із суспільними стереотипами. У її поезії також багато мотивів сильної жінки, яка не підкоряється, а творить власну долю.

📖 Олена Теліга у своїй поезії змальовує жінку-воїна, яка не боїться боротьби й бере відповідальність за власне життя. Її вірші – це маніфест жіночої гідності, свободи та любові до Батьківщини.

📖 Наталя Кобринська у своїх творах відкрито говорить про жіночі права та необхідність змін у суспільстві. Її оповідання та статті стали частиною українського феміністичного руху.

📖 Марко Вовчок у «Трьох долях» та інших творах зображує жінок, які борються з соціальною несправедливістю та намагаються вирватися з-під влади традиційних норм.

Українська література – це не лише про історію народу, а й про історію жіночої боротьби за свободу. Ці твори й сьогодні надихають не погоджуватися на нав’язані суспільством ролі, а шукати власний шлях.

💬 Чи читали ви ці твори? Які жіночі образи української літератури вражають вас найбільше? Діліться в коментарях! ⬇️✨

 "Кобзарю, знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон..." (Ліна Костенко)

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Київщині. Його життя було сповнене труднощів та випробувань, але він залишив глибокий слід в історії української літератури та культури.

Шевченко був не лише поетом, а й художником, громадським діячем та борцем за свободу України. Його творчість відзначається глибоким патріотизмом, гуманізмом та соціальним протестом.

Серед найвідоміших творів Шевченка: "Кобзар", "Гайдамаки", "Кавказ", "І мертвим, і живим...". Його поезія стала символом боротьби українського народу за незалежність та свободу.

9 березня ми вшановуємо пам'ять Тараса Шевченка та його внесок у розвиток української культури. Його творчість надихає нас на боротьбу за справедливість та свободу, а його слова залишаються актуальними й сьогодні.

Цьогоріч, до дня народження Тараса Григоровича, талановиті здобувачки освіти САПЛ підготували особливий подарунок – вони декламували улюблені вірші Кобзаря. Їхні голоси, сповнені щирістю та емоційністю, оживили безсмертні рядки поета, наповнивши аудиторію атмосферою глибокої поваги та любові до його творчості.