Позакласна робота

1. Творчий проект

Чарівна мелодія застиглих ліній

2. Виховний захід-тренінг для учнів 104 групи за участю учнів, батьків та викладачів

Тема: Твої життєві цінності

Мета:

·        сприяти формуванню в учнів особистої системи цінностей, усвідомлення пріоритету духовних цінностей, визначення життєвої мети;

·        розвивати вміння працювати в групах, вміння зв’язано висловлювати думки;

·        виховувати позитивні риси характеру, почуття толерантності, вміння адекватно реагувати на життєві випробування.

Обладнання: папір, ножиці, стікери, олівці, кулька, піраміда, мультимедійні презентації, вислови відомих людей, кольоровий папір.

Тексти плакатів-висловів

«Веселість – це небо, під яким квітне усе, окрім злості» (Жан-Поль)

«Друг – це одна душа, що живе в двох тілах» (Арістотель)

«Молодість швидко летить: лови час, що йде» (Овідій)

«У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки» (А.П.Чехов)

«Зла людина шкодить сама собі раніш, ніж пошкодить іншому» (А.Августин)

«Доброта – це те, що може почути глухий і побачити сліпий» (М.Твен)

«Перемагає той, хто бачить завтрашній день» (Л.Толстой)

«Якщо б гостре слово залишало сліди, ми б усі ходили забруднені» (В.Шекспір)

«Як би погано не доводилось, ніколи не зневіряйся, тримайся поки є сили» (О.Суворов)

«Перемога належить наполегливішим» (Наполеон Бонапарт)

«Уміння прощати – властивість сильних. Слабкі ніколи не прощають» (Махатма Ганді)

«Будьте милосердні до нещасних, будьте поблажливі до щасливих» (В.Гюго)

«Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна матір рідну вибирати» (В.Симоненко)

«Мудрим потрібна мудрість, розумним – знання, а учням – уроки.» (В.Борисов)

Хід тренінгу

Захід-тренінг проводиться з участю батьків, викладачів та учнів. Учні сидять за партами, об’єднавшись у невеликі групи, навпроти них група викладачів, збоку – група – батьків.

Слово викладача.

Газета «Завуч» № 4 за лютий 2007 року.

Думка одинадцятикласників Українського коледжу ім.В.О.Сухомлинського, м.Київ, про сучасний урок:

«Навчання – нуднюща річ. До школи ми йдемо – наче на забій, наче на якусь виснажливу каторжну працю, де системно мордують нашу свідомість і наші мізки.

Досить часто від великої кількості інформації страшенно болить голова, починається своєрідне інтелектуальне отруєння, після чого вже не те, що вчитися, а навіть просто відсидіти на уроці дуже важко. Школа здається в’язницею, клас – камерою, вчителі – наглядачами, а чергове завдання – смертний вирок, навчання втрачає найменший сенс, стає марнуванням часу, зусиль і нервів!!!» 

Запитання до залу:

Учням: Чи поділяєте ви думку ваших однолітків?

Вчителям: Як ви ставитесь до оцінки нашої роботи дітьми?

Батькам: Чи погоджуєте ви з такими поясненнями про сучасне навчання ваших дітей?

Навчання, участь у змаганнях, олімпіадах, конкурсах, здача екзаменів, спілкування із знайомими та незнайомими людьми є складовою частиною вашого життя. Та іноді вони порушують психологічну рівновагу як і дитини, так і дорослого. Неоднакові цінності, смаки, уподобання спричиняють конфлікти поглядів.

Конфліктні ситуації – невід’ємна частина людських стосунків. Вони виникають через те, що кожна людина є неповторною особистістю.

Вправа «Відкрите серце»

Всім присутнім пропонується взяти в руку кульку і розповісти про ситуації, які виводять людину з рівноваги і про те, що допомагає в такій ситуації заспокоїтись. Кулька передається один одному по колу і учням, і вчителям, і батькам.

Кулька

   

Східна притча «Віслюк»

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

—     Поглянь на цього бідного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь
встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і зве­лів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:

—     Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний
батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.

— Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під
чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет про­вис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.

Батько з  сином мовчки злізли  з  віслюка  і,  понуривши  голо­ви, побрели далі. За рогом вони зустріли   інших   перехожих, почали насміхатися з них:

—     Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:

— Хоч би що ми робили, хлопче, обов'язково знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.

Запитання для обговорення

1.     В чому суть цієї притчі?

2.     Чи завжди іншим подобається те, що ми робимо?

3.     Що таке власна думка?

Слово викладача

У житті кожної людини є періоди випробувань і підвищеного психологічного навантаження. Уміння долати труднощі, що зазвичай виводять з рівноваги, дарує людині незрівнянне задоволення, підвищує самоповагу, додає енергії, збагачує життєвий досвід.

Отже, сьогодні ми поговоримо про толерантність.

Вправа – очікування «Моє я»

З однакових аркушів паперу, складених навпіл без ножиць сформувати половинки контуру людського тіла, розгорнути фігурки і написати на них своє ім’я і 3 особистих якостей (романтична, енергійна, доброзичлива тощо).

Поміркувати, чому з однакових папірців за однаковою інструкцією вийшли різні фігурки. Про що це свідчить. Розмістити фігурки на дошці так, як розміщені парти учнів, батьків і вчителів.

Толерантність – це  така якість людини, що сприяє здатності поважати:

-       Право іншої людини на власну думку, відмінну від твоєї.

-       Терпимість до думок, переконань.

-       Вміння вислухати і дослухати думку іншого

-       Вміння сприймати зауваження і адекватно на них реагувати

-       Здатність співчувати

-       Це пошук того, що об’єднує, а не роз’єднує людей.

Розв’язання модельної ситуації.

Нещодавно  в школі відбулась міська олімпіада. Як завжди для участі в таких змаганнях відбирають найкращих дітей. Учитель звернулась до дітей, побажала їм успіху і запропонувала підписати чисті аркуші. В цей час одна з учасниць розмовляла з сусідкою. Вчителька зробила зауваження і вимагала тиші, адже це своєрідний екзамен. На що учениця відповіла: «Якщо вам так хочеться, я можу і піти»

Пропонується розв’язати ситуацію в групах учнів, батьків, вчителів.

Слово викладача

Старшокласники постають перед проблемою пошуку свого місця у світі, усвідомлення життєвої місії, формування особистої системи цінностей, становлення моральності, визначення життєвої мети.

Цінності – це те, що є важливим у житті людини, за допомогою чого вона оцінює і звіряє будь-що у своєму житті, визначає власні пріоритети.

Існує кілька десятків цінностей, спільних для всіх людей, незалежно від того, у що вони вірять і де живуть. Це – любов, дружба, оптимізм, толерантність, чуйність, довіра, самоповага тощо. Їх називають вищими, або загальнолюдськими цінностями.

Вправа «Найцінніші речі»

Пропонується записати близько 20 найважливіших для кожної групи цінностей, ознайомити з ними присутніх.

  

Висновок: наші цінності формуються під впливом обставин і твого оточення: батьків, друзів, телебачення.

Цінності впливають на нас, нашу поведінку і визначають наш життєвий шлях.

Презентація «Калейдоскоп» - перегляд кадрів документального телефільму  «Я – емо» - про молодіжні субкультури.

У кінці визначити спільні життєві цінності, записати їх на дошці.

Виступ батька Аркатова І.М.

Найважливіші речі

Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.

—Що тебе тривожить, юначе?    - запитав старець.

—Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливі­ше, — відповів юнак.

—Це дуже просто, — сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.

Заповнивши глечик по вінця, запитав:

—       Цей глечик повний, чи не так?

—       Так, — погодився юнак.

Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камін­ням. Він усміхнувся і запитав:

—       А тепер глечик повний?

Юнак ствердно кивнув.

Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.

—       Ось відповідь на твоє запитання, — сказав старець. — Велике
каміння — це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, твій
духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя
все одно буде повним.

      Він хвильку помовчав, а відтак мовив:

—       Дрібні камінці — це також важливі для тебе речі: робота, дім,
матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають
жодного значення.

Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:

-                       Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик
пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо
витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння,
не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб'ють у проміжки
між ними.

  

Міркування до обговорення притчі «Найважливіші речі»

·        Які життєві цінності схожі на велике каміння, які – на мале, які – на пісок?

·        Як ви їх розрізняєте?

·        У якому порядку ви «наповнюєте глечик» на цьому етапі свого життя?

·        Як можна більше дбати про велике каміння?

Слово викладача

Життя підлітків – доволі стресове. Школа, уроки, додаткові заняття, непрості стосунки з батьками, вчителями, друзями, переживання через критику, реальні чи уявні проблеми – усе це призводить до перевтоми і погіршення самопочуття.

o   Яку освіту хочеш здобути?

o   Яких друзів хочеш мати?

o   До якої компанії належати?

o   За що ти готовий боротися?

o   Чого прагнеш досягти в житті?

o   Які ситуації тебе загартовують?

Повідомлення викладача

Досліджуючи умови розвитку амеб, учені помістили їх у 2 різні ємкості, у першій постійна температура, вологість та інші умови підтримання на оптимальному рівні. У другій їх постійно змінювали.

У результаті експерименту з’ясувалося, що амеби у першій ємності гинули швидше, ніж у другій. Учені зробили висновок, що коли організму доводиться докладати зусиль і пристосовуватися до складних умов навколишнього середовища, це сприяє його росту і розвитку.

Модель сучасного випускника очима учнів (показ презентацій).

Робота вчителя вимагає таких рис характеру як справедливість, сила волі, вміння зрозуміти відповідальність, стриманість, любов до дітей.

Батьки обожнюють власних дітей, їм хочеться розуміння від них і любові до них вчителів.

Щоб знайти взаємопорозуміння між учнями, батьками і вчителями, потрібно бути перш за все – толерантним, поважати думку один одного, бути терпимими, вміти слухати і дослухати, вміти сприймати зауваження, вміти адекватно на них реагувати, вміти співчувати.

Притча

«Суперечка птахів»

Один птахолов розстелив сітку в лісі. До неї потрапили різні птахи: ворони, голуби,…

Стали вони спілкуватися один з одним.

-         Спокусила нас приманка. Давайте всі разом махнем крилами і полетимо. Можливо, врятуємось.

Так і вийшло. Змахнули всі разом, підняли сітку і полетіли.

Побачив птахолов: сітка з птахами летить, побіг їх наздоганяти. В повітрі птахи летять, а він навздогінці біжить. Біжить і думає: «А до сітки то різні птахи потрапили! Дивись і пересваряться. А пересваряться, швидко не зможуть летіти, і сітка їх до землі потягне!».

Так і сталося. Спочатку птахи летіли дружно, а потім засперечалися. Ворони закаркали:

-         Ніхто не старається, так як ми , ворони! Аби ми лінувалися, як інші птахи, то вже б давно упали б на землю разом з усіма.

Послухали їх голуби і розсердилися.

-         Буде вам, ворони, - сказали вони. – ми ще більше вашого стараємось.

Тут в суперечку вступили всі птахи, і почалось в них. Сперечались вони до упадку сил, ледве крилами махають, поки не впали разом з сіткою. Підбіг птахолов, схопив мотузку до сітки і притягнув до себе разом з птахами. Так їх усіх в сітки й посадив.

Обговорення.

·        Як могли птахи врятуватись?

·        Чому в людей бувають суперечки?

·        До чого можуть призвести суперечки в класі, в школі, в сім’ї?

Слово викладача

Притча «Перстень царя Соломона»

Цар Соломон, правитель Ізраїлю, уславився своєю мудрістю. Одного разу він попросив радників зробити йому перстень з написом, який міг би повертати сильні емоції у протилежний бік — втішати в горі й «опускати на землю» в часи трі­умфу.

Радники довго роздумували над завданням Соломона і зрештою принесли йому перстень, на якому був напис: «І це все мине...»

Все в житті минає. Проходять образи, труднощі, і навіть часи слави. Але в будь-якому випадку необхідно гідно поводитись.

Випускники стоять на порозі дорослого життя, вибору майбутньої професії, навчання в інститутах, коледжах…

Життя прожить – не поле перейти.

А вам тим полем ще йти та йти!

Підсумок

В колі всі виконують вправу «Пташеня»

Стати у коло.

Уявіть собі, що ви тримаєте в руках маленьке беззахисне пташеня. Обережно стуліть долоні, зігрійте його своїм подихом, прикладіть до грудей, віддайте йому частинку свого тепла. Обережно розкрийте долоні і подивіться, як воно розправило крила, злетіло високо в небо і радісно заспівало. Усміхніться йому і побажайте веселого дня. А тепер озирніться довкола, побажайте веселого дня своїм друзям і самим собі.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМЕТЕЙ

(до дня народження

Т.Г. Шевченка)

                                                        

Мета: виховати в учнів глибоке почуття любові і гордості за Україну; готовність бути причетним до її великих звершень, бути гідним славного минулого українського народу, у якого були такі генії як Тарас Шевченко; розвивати творчі здібності учнів, вміння розуміти прекрасне.

Обладнання: книжкова виставка, вислови Тараса Шевченка, портрет Тараса Шевченка, прикрашений вишитим рушником. Під портретом слова:

                                                                                                    І мене в сім’ї великій,

                                                                                                     В сім’ї вольній, новій.

 Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Т.Г.Шевченко

Вислови Т.Г.Шевченка:

«Раз добром налите серце ввік не прохолоне»;

«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине»;

«Сонце йде і за собою день веде»;

«Все йде, все минає, і краю немає»;

«Все гине, слава не поляже»;

«Тяжко жить на світі, а хочеться жити»;

«У всякого своя доля і свій шлях широкий»;

«На те й лихо, щоб з тим лихом биться»;

«Надія не вмирає»;

«Поки живе надія в хаті, нехай живе, не виганяй»

Під портретом Шевченка учень читає уривок із вірша:

України рідної окраса,

Край пісень і золота зерна,

Ти колиска нашого Тараса –

Чарівна черкаська сторона.

Вчитель. Черкащина…Шевченків край…

Тут народився і звідси пішов у світ великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко. І сьогоднішній урок – це наш уклін землякові, синові українського народу – Великому Кобзареві.

Учень. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Вступне слово вчителя.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті згасає веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

На оновленій нашій вільній українській землі живе і вічно житиме в народі пам'ять про великого Кобзаря, геніального поета України, гнівного обличителя панів неситих, поборника святої правди.

Тарас Шевченко був провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, першим, хто закликав народ:

…Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Тарас Шевченко займає виняткове місце в душі кожного українця. «Подібно до Ісуса Христа він виявився єдиним, хто свого часу зійшов на українську Голгофу, щоб там бути розп’ятим за любов до Бога і народу».

(Учитель демонструє уривок фільму «Черкаський край – батьківщина Т.Г.Шевченка». Показується місце, хата, де народився Тарас Григорович. Ось він їде з чумаками, а ось він уже зустрічається з Оксаною Коваленко. Ось б’є пан Енгельгардт козачка Тараса, а ось він із «вільною» у руках біжить вулицями Петербурга. Потім його вітають із закінченням Академії мистецтв. Приїзд на Україну. Дніпро. Переправа. Арешт.

Звучить тривожна мелодія)

1 учень. Для мене Тарас Григорович Шевченко завжди починався із світанку, з слів: «Світає. Край неба палає». Часто думаю: ось так починається ранок України – з Тарасових слів. Саме він у цьому сонці, у цьому сході.

2 учень.

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна,

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає...

Це Шевченко, його ранок.

1 учень.

Скінчився день, темніють далі,

Туман над річкою завис,

Хмарки на небі, як медалі,

Затих, відпочиває ліс.

За обрій сонечко сідає,

Вечірня зірка мерехтить,

Скінчився день, нас ніч вітає,

Яка чудова, дивна мить.

Це теж Шевченко, його вечір.

2 учень. Це ж тільки Шевченко може так бачити. Уся краса – це молитва. Усе живе молиться. Щоб вижити. Щоб його ніхто не зламав, не пошкодив, щоб воно дожило до вечора, до ночі. Це все молитва. Оце і є наш Шевченко.

Пізнавати творчість Т.Г.Шевченка – це пізнавати себе, свій народ, свої духовні цінності.

Учитель. Надалі уявіть собі, що ми прийшли до музею. Наша кімната – музей має декілька експозицій. Я буду вашим екскурсоводом, але ви будете активно мені допомагати.

І ми відвідаємо першу експозицію, яка називається «Біографічна», та пригадаємо, що нам відомо про життя Шевченка.

Літературна вікторина

1.Звідки пішло прізвище Шевченко?

(Заселення Кирилівки почалося дуже давно. Це село було запорізьким, де стояв отаман Кирило. З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець. У Івана була одна донька Єфросинія. Січовик Андрій (прадід поета) пристав до Єфросинії і став прозиватися Шевченком – бо в ті роки приймак брав жіноче прізвище.)

2. Де і коли народився Т.Г.Шевченко?

(25 березня/9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині( Черкаська область).

3. Де поневірявся Т.Шевченко, осиротівши?

(Був попихачем у дяка П.Богорського, наймитував у попа, потім пас громадську отару).

4. Яким твором, якого письменника захоплювався малий Тарас?

(І.Котляревський «Енеїдою», творами Сковороди).

5. Хто був вчителем малювання Тарасика?

(Диякон Єфрем, дяк-маляр с. Стеблів, с. Тарасівка).

6. Який талант проявився в Шевченка раніше – художника чи поета?

(Ще в дитинстві у Тараса з’явилися здібності до малювання).

7. У якому році викуплено Тараса Шевченка з кріпацької неволі?

(1838 р.)

8. Як називалася перша збірка творів Тараса Шевченка?

(«Кобзар»)

9. Що було причиною заслання Шевченка?

(Революційні вірші, альбом поезій «Три літа», які жандарми знайшли при арешті, сатирична поема «Сон»).

10. Якою широковідомою народною піснею розпочинається поема «Причина»?

(«Реве та стогне Дніпр широкий»).

11. Чому Т.Шевченко написав «Заповіт» у 1845 р.?

(Хвороба).

12.За участь у якому таємному товаристві засуджено Т.Г.Шевченка?

(Кирило-Мефодіївське товариство).

13. За які мистецькі твори Т.Г.Шевченко одержав звання Академіка?

(За гравюри у 1861 р.)

14. На якому році життя помер Шевченко і де його поховано?

(Прожив 47 років; помер в Петербурзі в Будинку художників на Смоленському кладовищі 28 лютого 1861 р.; поховали10 травня в Каневі на Чернечій горі).

15. У яких країнах є пам’ятники Т.Г.Шевченку?

(Канада, Америка, Австралія, Франція та ін.).

Тарас Шевченко – істинний захисник прав українського народу, його держави, нації, справжній поет – патріот, поет – націоналіст. Він вболівав за долю України, відчував велику ненависть до злочинів, заподіяних зрадниками і братами – загарбниками.

Отже друга експозиція нашого музею – «Шевченко поет – патріот».

Образ німої, сплюндрованої, закутої в кайдани України, постійно тривожив душу поета – патріота і ставив перед ним болючі питання: як сталося, що його народ живе без держави? Які причини привели до втрати національного обличчя? Чому

…Заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

І в дупло холодне гадюк напустила?..

(Виходять замучені селяни з косами, серпами, граблями. Серед них і Тарас Григорович)

Шевченко (тихо і гнівно): Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкують незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори.

Селяни: Ех, Тарасе, такі вірші до добра не доведуть!

Шевченко: А що може бути гіршого ніж таке життя?

Селяни: У москалі оддадуть…

(Входять жандарми і заарештовують Шевченка, за ним стають Доля, Муза, Слава з чорними хустками на плечах).

Доля: Не забарився присуд таланту, правді, щирості. І присуд цей найжорстокіший. Не писати і не малювати.

Муза: Холодні стіни каземату

І зверхні окрики катів.

А руки прагнуть малювати:

Душа волає щирих слів.

А де ж папір? Його й шматочка

Заборонили навісні.

О, як мережив він рядочки,

А малював би ночі й дні.

Слава: Такі поети не вмирають,

Їх пам’ятатимуть віки!

Прийде за грати каземату

Вкраїна серцю дорога,

Садок вишневий коло хати

І схилить гілку до чола.

Загоїть рани, сльози витре,

Загляне в душу аж до дна…

Шевченко: Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За нею душу погублю!

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю,

Караюсь, мучуся…але не каюсь!

Муза: Я була вірною тобі і ніколи не покидала тебе, Тарасе. І коли ти був солдатом, самотнім і забутим, здається цілим світом, я теж була поряд. Це я допомогла тобі створити вірші, поеми, повісті, щоденник, цілий ряд картин.

Слава: Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!. .

Доля: І знов мені не привезла

Нічого пошта з України...

За грішнії, мабуть, діла

Караюсь я в оцій пустині

Сердитим богом. Не мені

Про теє знать, за що караюсь,

Та й знать не хочеться мені.

(Доля знімає чорну хустку)

Співець-патріот, мученик, засланець так мріяв ще повернутися на омріяну Україну, подивитися на її широкополі лани, вилити там своє горе.

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

Шевченко (звертається до Долі):Ти не лукавила зі мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сироті стала…

…Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

(Шевченко і Доля виходять)

Слава: «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа…

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

Муза: Тебе чують, Тарасе, і крізь століття, і голос твій їм душі окриля.

Учитель. Душа Шевченка – то душа всього українського народу –чеснотна, велика, чиста. На цій душі – на її переконаннях, мріях і стражданнях кожний з нас повинен випробувати і себе самого, наскільки він дійсний, свідомий українець, наскільки він гідний вважати себе справжнім сином України. Його ідеологію Україна сприйняла всією душею. У цьому сила Шевченка, як українського поета – він став правдивим Пророком України.

Третя експозиція – «Пророк України».

3 учень.

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить,

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились, текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі. Полюбили

Того пророка, скрізь ходили

За ним і сльози, знай, лили

Навчені люди.

Учитель. Ми часто звемо Шевченка пророком ще й тому, що він ревно служив і Богові, і народові, як це робили давні пророки.

Душа поетова святая

Жива в святих своїх речах,

І ми, читавши, оживаєм

І чуєм Бога в небесах!

Шевченко віщував відбудування – після грізного суду над неправдами, в час миру і злагоди відновиться богоданий стрій: в кожній хаті, в кожному народі і в цілому людстві.

4 учень.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Учитель. Наступна експозиція – «Співець жіночої долі».

Самою природою жінці визначено бути дружиною, матір’ю, хранителькою сімейного вогнища, продовжувачем роду людського. Тому й наділено її так щедро красою і душевним багатством, прагненням створити здорову сім’ю, родинне благополуччя. Та не до всіх жінок доля виявляється такою милостивою. Звідси – страждання, болі, які не можуть залишити поета, переконаного, що на землі «нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».

Тому у багатьох творах Т. Шевченка центральним є образ жінки, матері, дівчини. Недарма його називають співцем жіночої долі. Для Т. Шевченка жіноча доля була не просто однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці. І дівчина – наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, - це символ долі всіх українок, які злилися в поезії Кобзаря у величний, багатостраждальний образ України – матері. Доля кріпачки у Шевченкових творах завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, які зустрілися в поетовому житті. Це і рідна мати, це його рідні сестри Катря, Ярина та Марія, це, зрештою, його трепетна юнача любов Оксана Коваленко, котру, як і героїню поеми «Катерина», зганьблено. Отже, жіноча недоля для великого Кобзаря є не тільки загальнонаціональною, а й особистою трагедією.

Жінка в поезії Шевченка живе за законами правди і добра:

Я люблю, я жити хочу

Серцем, не красою.

Учитель.

Шевченко завжди був учителем Правди Божої. «Служити народові – то служити Богові!». Він чесно служив своєму народові, а тим самим служив і Богові. Тому в нашому музеї представлена експозиція – «Учитель Правди Божої».

Т.Шевченко все своє життя свідомо ніс на собі хрест Христовий, про який Христос казав: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде»

Цей заповіт буквально виконав Т.Шевченко: він дійсно відрікся від себе, від своєї волі, від спокою, від щастя і за Христову правду ніс хрест страждань, заслання і неволі.З тим хрестом перейшов Тарас на небо до Христа Спасителя, з яким він живе і завжди буде жити в душі нашого побожного народу.

Ніхто так тяжко не страждав протягом свого життя, як страждав Тарас Шевченко, але тяжкі оті муки ніколи не вбивали його високого духа, і він ніколи не спинявся в своїй праці для Господа і українського народу.

5 учень. Смирітеся, молітесь Богу

І згадуйте один другого,

Свою Україну любіть,

Любіть її…вовремя люте,

В останню тяжкую минуту,

За неї Господа моліть!

Учитель. Шевченко надзвичайно любив природу, і вона завжди свідчила йому про Господа Творця. «Без свідомого розуміння краси людина не побачить Всемогутнього Бога в маленькому листочку найменшої рослини». Так могла писати тільки віруюча людина. В «Кобзарі» слово Бог уживане у найрізноманітніших випадках:

6 учень…Щаслива голубка: високо літає,

Полине до бога – милого питать…

…Рости Гнучка та Висока,

До самої Хмари, -

Спитай Бога, чи діжду я,

Чи не діжду пари…

…До Бога руки здіймає,

Кайдани ламає…

…О господи, як то тяжко

Тії дні минають…

…Ти сирота, нема нікого,

Опріче праведного бога…

…І, може, Господи, мене

В своїй молитві пом’яни!

Во ім’я Господа Христа

І матері Його Святої…

Учитель. Ще маленьким хлопчиком Тарас Шевченко мав велике бажання малювати. Навколишній світ він намагався відтворювати, малюючи на дверях, на стінах, на воротах. До вашої уваги пропоную експозицію – «Художня».

Творчість Т. Шевченка ви вивчали і вивчатимете. Це його поетична творчість. Але він був ще й прекрасним художником. Погляньте лише на ці його чудесні портрети (вчитель показує дітям «Автопортрет», портрет Закревської, Кейкуатової, Кочубея), картину «Циганка – ворожка», за яку він одержав срібну медаль Академії мистецтв.

Вивчав і зарисовував пам’ятки старовини. Особливо його зацікавила Богданівська тема. Ще навчаючись в Петербурзькій Академії мистецтв, Тарас Шевченко виконав малюнок «Смерть Богдана». У Суботові, біля колишньої резиденції гетьмана, замальовує козацькі хрести, збудовану гетьманом церкву Іллі і розриті москалями підземелля – залишки колишніх гетьманських палат. На цих руїнах він відчув усю ганьбу національного поневолення, сором національної зради цілих поколінь.

Т.Шевченко у квітні 1845 року був запрошений поміщиком Олександром Лук’яновичем у село Мар’їнське для малювання портретів його родини.

А тепер погляньте на картину Шевченка «Селянська родина». У центрі уваги дитина. На неї вся увага люблячих мами і тата. Мир, спокій, любов і злагода панують у цій сім’ї. Шевченко часто малюватиме дітей, зокрема й на засланні він малював казахських дітей – жебраків – байгушів.

У 1842 році Шевченко написав картину «Катерина» олійними фарбами. Ми бачимо чарівну українку, яка мріє й щиро любить, вірить у щасливе майбутнє.

Учитель. Багато вчених вирізняло мелодику та ритмічність поезії Шевченка. Тому на вірші Шевченка написано багато пісень як народних, так і композиторських.

 І наша остання експозиція – «Музична».

А ми зараз проведемо конкурс. Прослухавши мелодію ви повинні назвати музичний твір, написаний на слова поета.

1. «Думи мої, думи мої...»

2. «Зоре моя вечірняя»

3. «Реве та стогне Дніпр широкий»

4. «По діброві вітер віє»

5. «Зацвіла в долині»

6. «Тече вода з-під явора»

7. «Нащо мені чорні брови»

8. «Садок вишневий коло хати»

9. «Защебетав жайворонок»

10. «Заповіт»(Як умру, то поховайте)

Мрії поета звершились на його рідній землі, на нашій з вами Батьківщині. І ми можемо з повним правом сказати:

Провісник волі, великий титане,

Справдились думи пророчі твої,

Приймай же данину любові і шани

Од вольних народів нової сім’ї.

1 учень. Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим.

2 учень. Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Учитель. Отакий є і буде для нас Т.Г.Шевченко.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами…

Звучить пісня «Думи мої, думи мої».

Дівчина(в українському вбранні):

Ми є нащадки славного Тараса.

Його терни торкнулись й наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом велетень хотів.

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби.

Держава наша буде суверенна,

Коли з колін піднімуться раби.

Його надії нашими хай стануть

Його поезії ввіллються в нашу кров.

І злоба й ненависть, неначе лід, розтануть,

І ручаями задзвенить любов!

(Виконується пісня-гімн «Заповіт»).

Учитель. Час не владний над поезією Великого Кобзаря. Вона ніколи не старіє: людський розум завжди знаходитиме у ній те, що є сучасним, адже адресована вона «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні живущим».

1 учень. Свою Україну любіть,

Любіть її вовремя люте,

В останню тяжкую минуту,

За неї Господа моліть!

Учитель. Це слова великого сина України, який понад усе любив свій край, рідну землю — Україну — Тараса Шевченка. 24 серпня 1991 року відбулася значна подія для кожного українця. Здійснилася заповітна мрія українського народу жити у своїй державі.

Шевченкове слово відтворює історичні події, які й до сьогодні залишаються глибокою раною в душі та свідомості українців. Роз’єднаність народу гірким болем озивається у поетичних творах митця:

2 учень. Того ж батька, такі ж діти,—

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз'єднаться!

Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і надворі,

І весело в хаті!

Учитель. Це про нього сказано: «Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ». Він наш український Прометей, який пророче сказав:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І воскресає він завжди у наших душах, у наших думах, у наших серцях.

3 учень.

…Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих... Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово…

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова…

Учитель. Від Бога його Слово, а тому Слово його сильне, Слово його вічне. Всеукраїнське і вселюдське. Для нас і для прийдешніх поколінь.

Що ж, я гадаю, ви гордитеся Великим Кобзарем, і бажаю вам бути в житті схожими на Шевченка. Так само наполегливо вчитися, як він, любити свою Україну, бути майстрами в тій справі, яку кожен з вас у житті обере.