вівторок, 14 травня 2024 р.

8 причин, чому потрібно читати книги

 

8 причин, чому потрібно читати книги

Навіщо потрібно читати книги, коли є така чудова річ, як Інтернет, де можна знайти відповіді на практично будь-які питання? Навіщо читати книги, якщо це забирає багато часу, який можна витратити на щось більш важливе? Чи все-таки існують якісь об'єктивні причини, які роблять процес читання книг необхідним для сучасної людини? Спробуємо розібратися, що тут до чого.

1. Ви станете спокійнішими, впевненішими і забудете про депресії
Занурення у вигаданий світ книжкових історій зможе відвернути вас від насущних проблем і неприємностей. Одна година книжкової медитації допоможе вам розслабитися, відпочити після важкого дня і скинути накопичений стрес. У разі необхідності дію цих ліків можна підсилити за допомогою м'якого пледа і чашки кави або чаю.


2. Ви знайдете кращих співрозмовників і вірних друзів.
Можливо, у вас і так є міцна сім'я, безліч друзів і хороший робочий колектив. А може, ви абсолютно самотні і вам нема з ким перекинутися словом, крім улюбленої кішки. У кожному разі ви знайдете в книгах кращих і найбільш відданих друзів, які тільки існують. Вони не приховають від вас ні слова правди, вони розважать вас і зможуть дати корисну пораду. Вони завжди поруч і ніколи не відмовлять вам у допомозі. 

3. Ви навчитеся добре говорити і писати. 
Незважаючи на те, що говорити і писати вміє більшість із нас, далеко не всі роблять це добре. Стати гарним оратором і тим більше письменником можна тільки одним способом - багато читаючи. Ніякі курси ораторської або літературної майстерності, ніякі майстер-класи не зможуть вас навчити цьому, якщо у вас немає фундаменту у вигляді безлічі прочитаних книг.
4. Ви забудете, що таке нудьга. 
Мільярди доларів вкладаються в індустрію розваг, яка прагне вразити нас все новими спецефектами і піротехнічними трюками. Проте все марно: ми видаляємо комп'ютерну гру, не пройшовши навіть першого рівня, і починаємо засинати в кінозалі після першого ж діалогу. Порожнеча і безвихідь.А рішення вже є, воно поруч і доступне всім без винятку. Улюблена книга зможе захопити Вашу увагу настільки, що навіть очікування в черзі, довгий переліт або нудний зимовий вечір здасться найпрекраснішим часом в житті.


5. Ви станете більш приємною людиною. Читання дозволяє вам прожити сотні життів, оцінити чужі вчинки і дізнатися абсолютно різні думки. Читання дарує розуміння людей і їх дій. Завдяки книгам ви навчитеся співпереживати і цінувати чужі емоції. Ви перестанете ставити свою дорогоцінну персону в центрі всесвіту і усвідомите, що навколо вас живуть такі ж люди, кожен зі своїми переживаннями, образами і страхами. Кожен зі своєю історією.

 6. Ви зрозумієте як влаштований світ.
Психологія. Медицина. Мемуари. Розвідка. Історія. Біографії. Соціологія.У світі написані тисячі книг, що пояснюють, як і чому все відбувається. Це знання лежить на відстані витягнутої руки. І лише від вас залежить, чи використовуєте ви його або як і раніше будете вірити у «всесвітню змову», «таємну присутність інопланетян» і «свій особливий історичний шлях».


7. Ви станете більш креативними.
Ні, ні одна окремо взята книга не навчить вас фонтанувати ідеями. Але всі разом, відкладаючись десь у вашому мозку, прочитані книги абсолютно точно вплинуть на ваші здібності створювати нові ідеї і продукти. Саме ввібрані вами книжкові знання утворюють той плідний шар, на якому розквітає креативність.

8. Ви станете більш сфокусованим. Розсіяна увага і неможливість зосередитися на одному предметі є проблемою сучасної молоді. Найчастіше це може перетікати в досить серйозні психологічні відхилення, що мають складні медичні назви. Читання зможе вберегти Вас або ваших дітей від цієї напасті і навчить концентруватися на вибраному занятті, що, погодьтеся, у житті просто необхідно.

 Джерело інформації: Про користь читання

неділя, 12 травня 2024 р.

Обласний заочний конкурс «Літературний простір»

 Вірші учасників

 ДЗП (ПП)О Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей

Марія Агапова, здобувачка 106 групи,  2007 р/н

Мій дім

Мій дім – мій храм, моя фортеця,

Мій спокій, тиша і любов.

Немов душа додому рветься,

Хоче вертатись туди знов.

Домівка – це не про будинок,

Не стіни, стеля та підлога.

Це місце, де душа знайде спочинок,

Куди вестиме будь-яка дорога.

Назвати  домом можна і людину,

Кохану, рідну, серцю милу.

Та поміж цим і Батьківщину,

Яка дає людині крила.

Домівка там, де є кохання,

Любов  до всього навкруги.

Де щирим є навіть мовчання,

Додому вестимуть стежки.

 

   Марія Агапова, здобувачка 106 групи,  2007 р/н

Надія

Весняна ніч, майже світає.

Коло вікна сидить вона.

На чоловіка все чекає

З малим дитятком на руках.

Любове моя, чом же так невчасно

Забрали тебе з дому, залишивши одних?

Якби ж то знали ми завчасно,

Що прийде горе, найстрашніше з лих…

Все зруйнувалось в одну мить.

Враз оголошення  «Війна!?»

Дорога під ногами вже горить…

Або це дивний сон, або прокинутись пора…

Війна триває більше року.

Дитя росте, мати чекає.

Щодня нам чутно звідусіль тривогу.

Ось-ось мій милий повернутись має…

Чекає місяць, рік – вже більше…

І молиться щоночі за своє кохання.

Та звістка прилітає усе рідше…

Ще кілька місяців – стурбоване мовчання.

Вона чекала, плакала щоночі.

Молила всіх богів: «Лиш милого верніть!!!»

Від сліз та розпачу болять вже бідні очі.

Для неї справжнє пекло – чекати кожну мить.

Два роки… Синок помалу підростає.

Не бачив батька рідного, але чекати став.

Та зрідка дивиться у вічі, мов питає:

«Де ж тато мій, матусю, де ж він є?!»

Таких питань уже боїться мати,

Хоч знає: маля іще не дуже розмовляє.

Та іноді усе в очах його читає.

А матері лишаються лиш сльози .

Минають дні – вона з усім змирилась.

Все менше туги й болю у її очах.

Тепер лиш морок на долю їй зваливсь,

Все тягне самотужки на своїх плечах.

Минають місяці – час зовсім не лікує.

Чомусь надія досі ще жива.

І попри всі жахи очікування так гартує,

Їй хочеться почути ріднії слова.

Почути голос, милий шепіт,

Той самий, з її нездійснених уяв.

Приємний аж до болю, ніжний шепіт,

Який вона чекає все  життя…

 

2. Садовська Олександра Володимирівна, здобувачка  204 групи,  2006 р/н

Що для мене Україна?

Це не просто край на карті,

Це не просто дім і хата.

Це душа моя і пам’ять,

Це історія багата.

    Це поля безкраї, вільні,

    І шумлять в них вітри жваво.

    Це джерела чисті, срібні,

    І верхів’я  гір величні.

Це мова солов’їна, мила,

Що піснями душу гріє.

Це народ, що серцем щирий,

І за волю завжди встоїть.

    Це родина і кохання,

    Це друзі вірні  й щирі.

    Це єднання й сила спільна,

    Це найкращі в світі люди.

Що для мене Україна?

Це життя, це щастя  й доля.

Це те, що я завжди любитиму,

І за що готова  до бою.

    Це моя свята земля,

    моя рідна сторона.

    І за неї я завжди стоятиму,

    Доки житиму я одна.

Що для мене Україна?

Це все, що є у мене.

Це життя моє, це доля,

Це найдорожча скарбниця моя.

 

3. Поліщук Тарас, здобувач  202 групи,  2006 р/н

Привіт, Україно!

Привіт, Україно, моя ненько мила,

Земля козацька, воля й сила!

Твоїми полями вітер летить,

В твоїх жилах слава предків кипить.

Сині гори сяйвом сонця омиті,

Жовті ниви пшениці прибиті,

Квіти мальви цвітуть біля хати,

Солов'їні співи душу чарують.

Дніпро-ріка, велична й широка,

Несе свої води з далекого року,

Омиває міста, села й луки,

Дарує життя всій своїй Україні.

Люди щирі, працьовиті й милі,

Зберігають мову, звичаї й пісні,

Бережуть свою землю від ворога,

І за волю й правду йдуть до бою.

Привіт, Україно, моя ненько мила,

Земля козацька, воля й сила!

Я тебе люблю, тобою пишаюся,

І за тебе молюся, щиро молюся.

Нехай буде мир на твоїй землі,

Нехай щастя й радість живуть у ній,

Нехай твої діти будуть здорові,

І хай слава твоя ніколи не згасне.